 |
16.03.2010 Незабаром в Україні з’явиться найбільш очікувана бібліотека – еротичних, порнографічних, жорстоких та жахливих матеріалів. Серед примірників бібліотеки фільми «Шлендры открывают сезон», «Сезон больших сисек», «Забавы свингеров», «Максимум оргазма», «Порно-вечеринка», «Порно-жадина», «Пышногрудые хозяйки», «Сексуальный переполох», «Ненасытные желания». Саме ці шедеври зараз переглядають знавці всього страшного та непристойного з Національної комісії з питань захисту моралі. 18 лютого вони ухвалили рішення про передачу їм для ознайомлення цих стрічок. А восени нацкомісія вирішила створити вищезгадану бібліотеку.
Чим ще займаються у НацКомМорі, вивчала Аманда ЩУР
«Нацкомісія заборонила», «нацкомісія засудила»… Останні пару років здається, що в Україні відкрилася філія небесної канцелярії, яка чітко знає форму, розмір та вагу моралі.
«ЗМІ присвоїли собі право визначати, що хоче народ бачити та чути», - обурювався голова Національної комісії з питань захисту суспільної моралі Василь Костицький під час круглого столу про те, скільки негативу в матеріалах журналістів щодо кризи. Пан Костицький схиляв присутніх до думки, що у ситуації, коли все погано, держава має захистити психологічний стан громадянина і, просто кажучи, закрити журналістам роти.
Згадується фраза з легендарного британського серіалу про політику та політиків «Yes Minister»: «…Люди мають право знати. Врешті, вони мають право і не знати. Знання тягне за собою непотрібні складнощі та почуття провини. У незнанні ж прихована певна гідність».
Отже, Василь Костицький. Саме після його появи на посаді голови національної комісії влітку 2008-го року, відомчий сайт почав оновлюватися регулярно та на ньому стали публікувати всі рішення з переліком винних та підозрюваних у порушенні моралі.
Насправді ж рішення про створення такої комісії підписав… Віктор Янукович. 17 листопада 2004 року, коли нинішній президент ще не підозрював яка ганьба чекає на нього у найближчі місяці, він підписав розпорядження про створення такого органу як Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі. Однак майже чотири роки про цей орган ніхто нічого не чув.
З появою Василя Костицького почала виконуватися одна з основних функцій, покладена на комісію законом – широке висвітлення діяльності органу.
Що вони роблять?
Одне з перших гучних рішень комісії у жовтні 2008-го року: програми «Свідок» та «Речовий доказ», що виходили на телеканалі НТН, можуть зашкодити розвиту неповнолітніх, а також можуть використовуватися як наочний матеріал для скоєння злочинів. Але ж це тематичні передачі, які висвітлюють кримінальну хроніку. Керівництво каналу почало доводити, що не є верблюдом.
Потім нацкомісія перевіряла на відповідність традиційним сімейним цінностям серіал «Сімпсони». Робила багато зауважень антиродинній політиці телесеріалів «Щасливі разом» та «Леся + Рома».
Нацкомісія забороняла фільми жахів, в також засуджувала вуличну рекламу, яка мала непристойний, на думку експертів, характер. Чомусь засудила сайт «Проститутки Києва».
Минулого літа працівники комісій читали статтю Миколи Применка „Гумови нацюцюрныкы оранжевих подлюк”, яка, судячи з назви, стане достойним екземпляром запланованої бібліотеки.
Так виглядає типове рішення комісії: «Визнати, що текст пісні Макса Барських „Сука – любов” порушує етичні норми та правила поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей українського народу, оскільки включає слова, які належать до ненормативної лексики та публічне використання яких є некоректним» ( від 27 серпня 2009 року).
Дісталося не тільки Максу Барських, але й Гітлеру.
«Визнати, що книга Адольфа Гітлера „Моя борьба” не відповідає вимогам законодавства України у сфері захисту суспільної моралі, оскільки містить інформацію, яка пропагує ідеологію фашизму (нацизму, расизму), розпалює національну та релігійну ворожнечу, принижує та ображає єврейську націю та інші нації за національною ознакою» (від 29 жовтня 2009 року).
Що вони можуть?
Є два закони, якими регулюється робота нацкомісії. «Про захист суспільної моралі» та Положення про Національну експертну комісію з питань захисту суспільної мораль. Ними визначено, що комісія:
- проводить експертизи еротичної та іншої сумнівної з точки зору моралі продукції
- контролює дотримання законодавства з захисту суспільної моралі.
Ось її повноваження:
- отримувати копії фільмів та інших матеріалів
- перевіряти діяльність ЗМІ
- вносити пропозиції про притягнення до відповідальності осіб зі ЗМІ, які порушують «моральні» закони
- порушувати питання щодо припинення ліцензії певних ЗМІ
- приймати рішення про проведення експертиз певної продукції
І основне. З того ж закону: «Рішення Національної експертної комісії, ухвалені в межах її повноважень, є обов'язковими для розгляду центральними і місцевими органами влади, засобами масової інформації всіх форм власності, а також фізичними та юридичними особами».
Отже, маємо справу зі звичайним моніторинговим органом, який займається оглядом певної сфери – у даному випадку суспільної моралі. Він збирає інформацію і коли вважає, що закон порушується, пише «тєлєгі» у певні органи. А рішення щодо заборони чи покарань приймають уже правоохоронні огляди. У нацкомісії сидять «наводчики», які вказують пальцем дяді міліціонеру на хуліганів.
Одна з найгучніших неприємних історій, у якій нацкомісія виступила як «наводчик», - закриття сайту Infostore.org. До речі, так і немає доказів, що на серверах сайту зберігалася порнопродукція.
Чи врятують вони мораль?
Стати фігурантом рішення національної комісії з моралі – як отримати піратську «чорну мітку». Ніби нічого поганого, але неприємно, коли твоє ЗМІ, певна телепрограма чи стаття вважаються непристойними, а про це всі пишуть та говорять.
Але крім дурної слави, яку у переважній більшості випадків несуть з собою рішення комісії, іноді її керівництво захоплюється владою над мораллю і намагається володіти розумами суспільства. Пан Костицький неодноразово натякав, що трошки цензури тільки допомогло б зміцненню морального духу українських громадян.
Нацкомісія з моралі за короткий термін стала таким визначним явищем, що викликало появу антикомісії. Символом сайту www.amoral.org.ua є жінка з оголеними грудьми, яка тримає український прапор у руці. Вона схожа на символи рухів громадського спротиву у багатьох країнах. У даному випадку українка - проти Національної комісії з питань моралі. Активісти проекту вважають комісію серйозною загрозою свободі слова та думки в Україні і закликають всіх боротися з цим явищем.
Насправді ж не варто перейматися аж так серйозно. З літа минулого року, коли в нацкомісії почала формуватися служба радників голови та створюватися окремі експертні комісії по галузях, бюрократизм та розширення організаційної структури захопили розуми поборників моралі.
Тепер добру половину рішень комісії, яка збирається десь раз на місяць, складають протокольні рішення про утворення структурних підрозділів чи затвердження положень та звітів.
За останні місяці «комісіянти» майже втратили професійний нюх. Чого вартує байдужість до картини «Хортиця»! Рішення про скандальну картину з оголеною дівчиною на березі Дніпра з виставки у PinchukArtCentere комісія ліниво відсунула. На засіданні у лютому експерти вирішили відправити її на мистецтвознавчу експертизу до міністерства культури – щоб визначити художню цінність.
Це правильне рішення. Краще не давати поспішних оцінок. Ще невідомо, які естетичні та духовні смаки у людей з нового уряду. Хто знає, може, копії цієї картини вже висять у їхніх робочих кабінетах. |
Партнерам 
