Про це НБУ повідомив у відповідь на запит ЕП.

“Наразі ми плануємо, що пілотний проєкт відбудеться у 2025 році, але є низка факторів, які можуть мати вплив на зміну цих термінів.

Зокрема потрібно враховувати готовність учасників фінансового ринку брати участь в зазначеному пілоті, а також визначити технологічного партнера, що надасть для тестування е-гривні своє технологічне рішення, яке відповідатиме вимогам Національного банку та архітектурі е-гривні, й здійснити налаштування відповідної інфраструктури”, – зазначають у регуляторі.

Тестування е-гривень відбуватиметься у відкритому середовищі з реальними користувачами та надавачами платіжних послуг. Тобто, скористатися електронною формою гривні зможуть усі охочі. В основі е-гривень лежатиме технологія DLT (Distributed Ledger Technology).

“Ціллю пілоту є тестування е-гривні для визначення технологічних перспектив виконання функцій грошей, задоволення потреб користувачів платіжних послуг та перевірка гіпотез щодо програмованості”, – додають у Нацбанку.

Е-гривня – це український аналог цифрової валюти центрального банку (CBDC). Це третя форма грошей, яка існуватиме разом з готівкою та коштами на банківських рахунках (безготівкою). На відміну від останніх, електронні гроші не потребуватимуть посередників (таких як банки або небанківські фінансові організації), а будуть прямими зобов’язаннями центрального банку (як і готівка), хоча існуватимуть у цифровій формі.

Особливістю CBDC є можливість їхнього програмування центральними банками. Наприклад, ці кошти можна запрограмувати так, аби за них можна було купувати лише певний тип продукції або оплачувати лише визначений перелік послуг.

В Україні вже неодноразово запроваджували програми економічної підтримки у формі виплати коштів, які мали конкретне цільове призначення (наприклад, єПідтримка). Наразі таке “програмування” досягається завдяки обмеженням банків, які накладаються на спеціальні рахунки, на які і надходять цільові виплати.

Ще один приклад програмування CBDC – можливість встановлення певного процента на залишки коштів. Наприклад, таким чином центральний банк може стимулювати людей не витрачати одразу, що може зменшувати інфляційний тиск. Або ж навпаки, центральний банк може запрограмувати гроші так, що вони зникнуть через певний проміжок часу, аби стимулювати людей активніше робити покупки та сприяти економічному зростанню.