Про це повідомляє Нобелівський комітет.

Лауреати цьогорічної Нобелівської премії з економічних наук продемонстрували важливість суспільних інститутів для процвітання країни.

Дарон Аджемоглу у співавторстві з Джеймсом Робінсоном написав книжки «Чому нації занепадають. Походження влади, багатства та бідності», «Економічні початки диктатури і демократії», «Вузький коридор: держави, суспільства і доля свободи».

Дарон Аджемоглу у співавторстві з Саймоном Джонсоном написав книгу «Сила та прогрес: наша тисячолітня боротьба за технології та процвітання».

Суспільства з поганим верховенством права та інститутами, що експлуатують населення, не створюють зростання і не змінюються на краще. Дослідження лауреатів допомагають зрозуміти, чому це відбувається, йдеться у релізі комітету.

Коли європейці колонізували великі частини світу, інститути в цих суспільствах зазнали змін. Це іноді відбувалося драматично, але не однаково скрізь.

В одних місцях метою було експлуатувати корінне населення та добувати ресурси для користі колонізаторів. В інших колонізатори створювали інклюзивні політичні та економічні системи для довгострокової вигоди європейських мігрантів.

Лауреати показали, що однією з причин різниці в добробуті країн є суспільні інститути, введені під час колонізації. Інклюзивні інститути часто вводилися в країнах, що були бідними на момент колонізації, і з часом це приводило до загального процвітання населення. Це також пояснює, чому деякі колишні колонії, які колись були багатими, тепер бідні, і навпаки.

Деякі країни потрапляють у пастку з екстрактивними інститутами та низьким економічним зростанням. Введення інклюзивних інститутів могло б створити довгострокові вигоди для всіх, але екстрактивні інститути приносять короткострокові вигоди для людей при владі.

Поки політична система гарантує, що ці люди залишаться при владі, ніхто не вірить їхнім обіцянкам майбутніх економічних реформ. За словами лауреатів, саме тому не відбувається жодних покращень.

Проте ця нездатність давати переконливі обіцянки позитивних змін також може пояснити, чому іноді відбувається демократизація. Коли виникає загроза революції, люди при владі опиняються перед дилемою. Вони б воліли залишитися при владі й намагатися заспокоїти маси, обіцяючи економічні реформи, але населення навряд чи повірить, що вони не повернуться до старої системи, щойно ситуація стабілізується. У кінцевому підсумку єдиним варіантом може бути передача влади й встановлення демократії.

“Зменшення величезної різниці в доходах між країнами є одним із найбільших викликів нашого часу. Лауреати продемонстрували важливість суспільних інститутів для досягнення цієї мети”, – зазначив Якоб Свенссон, голова Комітету з присудження премії з економічних наук.